Ніщо так не рухає вперед архітектурні ідеї, як міжнародні конкурси на право забудови свого дітища. Проводився в кінці 2010р. тайванський конкурс на будівництво соціально-розважального хмарочоса Taiwan Tower – не виняток. Безліч представлених на конкурс проектів були всебічно оцінені суворим і упередженим журі.

Переміг і буде зведено, як відомо, проект румунської архітектора Штефана Доріна, але ще цілий ряд робіт викликав інтерес у приймальній комісії конкурсу.

Однією з цих розробок став концепт австрійського архітектора, викладача архітектури Віденського університету прикладних мистецтв Стівена Ма (Steven Ma). Зодчий – далеко не новачок і в архітектурі взагалі, і на китайській землі, зокрема. Досить згадати, що Стівен є співавтором проекту нового гонконгського митного терміналу, що зводиться на штучному острові у водах затоки. Це багатофункціональна група будівель з красиво спадаючої з прозорого даху водою буде поєднувати в собі торгово-розважальний центр, ресторани, офіси, готелі, приміщення для зустрічей і переговорів, і, власне, митницю. Проходження прикордонного контролю в умовах шопінгу і розваг, за задумом архітектора, має подарувати незабутні враження транзитним пасажирам гонконгського океанського і аеропорту, наступних на материк.

Нове творіння архітектора, призначене для іншого китайського острова, Тайваню, також вражає і зовнішнім виглядом, і кількістю виконуваних функцій. Сконструйовано споруда у вигляді куща орхідеї, які удосталь зустрічаються в тропічному кліматі острова. Біля самої землі, як і призначено природою, розміщуються листки з сталі, скла і бетону. З листяного скупчення вгору підносяться два тонкі стебла, венчающиеся розкритими квітами з того ж матеріалу. Вражаюча висота всієї споруди – 360м робила б комплекс чудовим орієнтиром в місті і приголомшливою пам'яткою при огляді панорами з боку моря.

Весь комплекс планувалося робити актуальною і затребуваною в наші дні «зеленої» технології взаємодії з природою. Результатом цієї плідної взаємодії повинна була стати повна самодостатність всього споруди. Енергію для функціонування будівлі планувалося видобувати з вітряних електростанцій сонячних батарей, розташованих по всій площі «листя» урбаністичного рослини, запаси технічної води, що пройшли хімічну і фізичну очищення постачала б у вигляді дощів навколишня атмосфера і т. п. Завдяки повній автономності, орхідея, яка отримала робочу назву «подвійна вежа», здатна функціонувати цілодобово, двадцять чотири години без перерви. До речі кажучи, особливо вражати вигляд споруди повинен був саме в темний час доби, завдяки красивій і вражаючою підсвічуванню.

Функціональність будівлі чітко розбивається на кілька рівнів. В зоні землі, на місці, де у живої рослини належить бути коріння, планувалося розташувати підземну автостоянку та технічні приміщення (электрогенераторную станцію, потужні акумулятори, резервуари для зберігання запасів води тощо). У самій листі розташовувалися б три музею, які розповідають про минуле, сьогодення і майбутнє Тайваню. Всі три експозиції планували оточити вражаючими по площі садами, де розташувався б театр під відкритим небом і зони для неспішних пішохідних прогулянок. Тут же планувалося помістити вольєр для рідкісних і зникаючих видів птахів, що проживають на острові.

Витягнуті вгору стебла орхідеї, обплутані зовні живими ліанами, вміщували б всередині офіси екологічні організації міста. Тут же містилися б своєрідні висячі сади, що демонструють поведінку природи Тайваню в кожне з чотирьох часів року. Особливу увагу повинно бути приділено культурним рослинам, разводимым жителями острова, в першу чергу, рісу. Самий верх планувалося віддати на відкуп туристам. Тут розташувалися б оглядові майданчики, з яких погляду відкривався чудовий вид на парк і все місто. Перекусити в кафе чи ресторані на висоті, куди залітає не всяка птиця, теж знайшлося б багато охочих.

Як згадувалося на початку статті, проект цієї споруди першого місця не зайняв. Отже, на Тайвані побудований не буде. Але розроблені, прораховані і втілені в кресленнях ідеї цілком здатні виникнути в іншій частині земної кулі. Після незначної візуальної переробки, адаптації і прив'язки до місцевості, людство може побачити вежу-тюльпан де-небудь в Амстердамі або московську вежу-ромашку. Таку гарну ідею, чесно кажучи, було б шкода просто поховати в архітектурних запасниках.