Пристрій фундаменту – це один з найважливіших етапів при зведенні будь-яких конструкцій, будь це невелике заміське будова або багатоповерховий будинок. Тому правильне проектування і будівництво фундаменту – запорука надійного і довговічного будинку. 
Головне призначення фундаменту - рівномірно сприймати навантаження будови і всіх його конструктивних елементів, а так само рівномірно передавати її на основні. При неправильному влаштування фундаменту ставиться під загрозу існування будинку. Будь-який рух грунтів може призвести до тріщини конструкції, а то і зовсім зруйнувати її. Щоб ліквідувати можливість марної трати грошей і дорогих ремонтних робіт в майбутньому, потрібно правильно підібрати тип фундаменту, і вибрати з якою компанією слід укласти договір.
У заміському будівництві найчастіше використовуються:
Стрічковий фундамент в залежності від глибини залягання поділяють на: мелкозаглубленний і глубокозаглубленный. Мелкозаглубленний будують під відносно легкі будинку(дерев'яні будинки з бруса і колоди, каркасні будинки). Глубокозаглубленный(нижче глибини промерзання грунту) частіше використовують для будинків з важкими стінами (зроблені з бетону, каменю, цегли тощо). У цьому випадку можливо пристрій цокольного поверху або підвалу. Особливістю стрічкового фундаменту є закладка не під всією площею, а по периметру будівлі і під несучими стінами.
Плитний фундамент (монолітна плита) підводять під будинки з великим навантаженням на фундамент(важкі будинки з цегли, газобетону) або при недостатній міцності грунту підстави, а також при слабких неоднорідних грунтах з високим рівнем грунтових вод. Часто такі фундаменти називають "плаваючими", т. к. плита здатна вирівнювати горизонтальні і вертикальні переміщення грунту.
Стовпчастий фундамент зазвичай використовують для легких, невисоких конструкцій. Таких як садові альтанки, тераси, літні кухні побутівки і інші невеликі надвірні споруди, не призначені для постійного проживання людей. Такі фундаменти не вимагають великої витрати матеріалів, вони не трудомісткі і, відповідно, дешеві. Однак при влаштуванні їх на пучинистих, рухливих грунтах, слід враховувати, що це рано чи пізно викличе відхилення опорних стовпів від вертикальної осі, що в свою чергу, деформує і сама споруда. Стовпчики для фундаментів виконують найчастіше з цегли, готових бетонних блоків або за технологією ТІСЕ – монолітних бетонних стовпів, розширюються у підошви. Така конструкція забезпечує достатню здатність протистояти пучениям ґрунту, а в поєднанні з монолітною стрічкою під стінами будівлі – рівномірно розподіляє досить великі навантаження.
Пальові фундаменти використовують на слабких водонасичених грунтах. При деякій зовнішній схожості з стовпчастими, цей тип фундаментів є більш трудомістким і дорогим у виконанні. Являє собою палі, на які спирається ростверк – бетонна, чи залізобетонна плита. Палі можуть бути металевими, цегляними, бетонними, залізобетонними та дерев'яними. Довжина паль безпосередньо залежить від характеристик грунту, так як нижній своєю частиною вони повинні спиратися на тверді породи підстави. Тому довжина паль може бути і 20 метрів.
|
